Дубровиця Коротка історія міста Дубровиці та Дубровицького району. Соціально-економічной та культурний розвиток. Дубровиця - місто районного підпорядкування, районний центр. Правдоподібно, що Дубровиця мала вже існувати 1005 р. За першими літописними згадками в кінці XII ст. була центром удільного князівства, котре на початку XIII ст. потрапило в залежність від галицько-волинських князів. У ХІV-ХVІ ст. містечком володіли князі Гольшанські-Дубровицькі, які побудували тут кам'яний замок. Дубровиця 1585 р. переходить до Фірлеїв, пізніше - до Соломерецьких, Сапігів, Плятерів. У кінці XVIII ст. після розпаду Речі Посполитої і захоплення Волині Російською імперією стає повітовим містом. У 1918 році в Дубровиці відбулося збройне повстання, яке стало початком збройної боротьби у Західній Україні та Білорусії. За Ризьким мирним договором у 1921 році Дубровиця відійшла до Польщі, а в 1939 році, в складі Західної України, возз'єднана з УРСР. На початку війни 1941-1945 років Дубровиця - один із центрів партизанського руху на Волині проти німецьких окупантів. Територія району виділена в окрему адміністративну одиницю 1939 року. Займає площу 1,82 тис.км (9,1 % від загальної території області-20,1 тис. км). Відстань до Рівного шосейними дорогами 137 км, залізницею 112 км. Територією району протікають річки Горинь, Случ, Льва та їх притоки. Найбільші: Случ, Горинь. Район розташований на північному заході країни. Середньорічна кількість опадів -400-600 мм. Межує з Володимирецьким, Зарічненським, Рокитнівським, Сарненським районами Рівненської області та республікою Білорусь. На півночі протяжністю 65 км проходить лінія державного кордону з Білорусією. Діють два митні пости - у Городищі та Удрицьку. Площа району-182,1 тис. га. Населення-50,4 тис. чол. На території району проживають українці (98,6%), білоруси (0,6%), росіяни (0,6%), інші національності (0,2%). Дубровиця входить до 20 найдавніших слов'янських міст нашої держави. Саме таке чільне місце вона займає в офіційному документі - списку історичних місць (міст і селищ) України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України в 2000 р. Дубровиця - це місто районного підпорядкування з 1940 р., коли стало центром новоствореного району в Рівненській області. Причому його межі були різними. Так, із 1959 р. до району приєднався і сусідній Висоцький район. А в 1962-1966 рр. об'єднувалися з ним ще й Володимирецький і Зарічненський райони. То була, як говорили, «Велика Дубровиця» або «Маленька Бельгія» за своїми розмірами. Район є одним з найбільших в області: загальна площа 1821 кв. км (9,1% території області), кількість населених пунктів - 59, чисельність населення - майже 50 тис. чоловік, у райцентрі живе кожен 5 мешканець району. Район вигідно розташований на залізничній магістралі Рівне-Сарни-Лунінець і перетині автодоріг Рівне-Дубровиця-Городище-Столін та Рівне-Дубровиця-Зарічне-Прикладники-Пінськ. Місто має розвинений промисловий потенціал, розгалужену транспортну і соціальну інфраструктуру. Промисловість району представлена 8 підприємствами: ТзОВ «Полісся-продукт», «Ритм» і «Торос», ВАТ БПФ «Дубротекс», «Дубровицький завод «Металіст», ЗАТ «Завод побутової техніки», ДП «Іскра» і «Поліссятекстиль». Обсяги виробництва промислової продукції невпинно нарощуються з року в рік. У районі розроблена інвестиційна програма розвитку підприємництва, діє середній і дрібний бізнес. Нині працює 89 малих підприємств і ще зареєстровано 612 фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва. Однак, їхня питома вага в загальному обсязі робіт і послуг ще невелика. У місті закріпилися позитивні тенденції подальшого розвитку. Налагоджено нормальне торговельне обслуговування, діють промислові і продовольчі ринки, крамниці, заклади побуту і громадського харчування. Рівень охоплення сіл транспортним сполученням досяг 93 проценти. Базовим перевізником є ВАТ «АТП - 15642». Працюють будівельні організації, підприємства зв'язку, енергетики, комунального господарства. Особливої уваги потребують чорнобильські проблеми. Ра­йон віднесений в основному до третьої зони радіаційного забруднення, п'ять сіл — до другої, де проживає 1,4 тис. осіб, в т. ч. 600 дітей. Щорічно проводиться значна робота щодо зведення до мінімуму шкідливого впливу радіації, належного оздоровлення постраждалих, особливо дітей. В районі працюють Дубровицьке СПТУ, 44 загальноосвітніх школи, школа-колегіум, школа-гімназія, музична школа, ДЮСШ, будинок школяра. В т. ч. у місті працює три школи і школа-колегіум. Медичне обслуговування здійснює районна лікарня на 240 ліжок, дві дільничні лікарні та 41 фельдшерсько-акушерський пункт. У мережу закладів культури входять районний і 15 сільських будинків культури, 33 клуби, районні бібліотеки для дорослих і дітей, Дубровицький і Висоцький краєзнавчі музеї. Дванадцять колективів художньої самодіяльності носять почесне звання «народний». Всього взято на облік 70 пам'яток історико-культурної спадщини, з них 20 археологічних, 48 історичних і 2 монументального мистецтва. Б.: Дубровиці - 1000 років: Зб. матеріалів наук.-краєзн. конф. - Рівне, 2005. - 147 с. Дубровиця: Соц.-екон. паспорт Дубровицького району. - Дубровиця, 2003. - 8 с. Гречило А., Терлецький Ю. Дубровиця // Гречило А., Терлецький Ю. Герби та прапори міст і сіл Рівненської області. - Київ-Львів-Рівне, 2002. - С. 31-32.