Опитування

Наскільки Вам згодилося у Вашій нинішній роботі та вища освіта, яку Ви отримали?:

Лічильники

Яндекс.Метрика

Погода в м.Рівне

Інтернет-магазин "Etti.com.ua" - полотенцесушители электрические и водяные

Костопільський район

 Костопільський район - мальовничий куточок Волинського Полісся, що увібрав у себе красу таємничих соснових борів, крислатих велетнів-дубів, зеленолистих садів і парків. Район знаходиться у центральній частині Рівненської області, західній частині правобережного Полісся і займає площу 1,5 тис. кв. км. За адміністративно-територіальним поділом район охоплює 62 населені пункти: 1 місто районного підпорядкування та 61 сільський населений пункт. Тут діють одна міська і 19 сільських рад. Поверхня району низовинна, плоскохвиляста. Поширені морено-зандрові форми рельєфу. Головна річка - Горинь (басейн р. Дніпро); її притоки - Замчисько, Жильжанка. Костопільщина багата покладами торфу, крейди, вапняку, каоліну, гончарної глини. Поблизу сіл Великий Мидськ і Великий Стидин виявлено родовище самородної міді, а також запаси мінеральних вод та незначні запаси болотних залізних руд. Площа лісового фонду району становить 61,965 тис. га, в тому числі 58,7 тис. га вкрито лісом. Основні породи: сосна, дуб, граб, береза, осика, вільха. Багатством району є базальт - виливна вулканічна гірська порода основного складу (з вмістом кремнезему - майже 53 %). Міцна, стійка до вивітрювання речовина темного, подібного до чорного, кольору. Приблизно наполовину складається з плагіоклазу, залізомагнезійних мінералів та вулканічного скла; містить значні домішки рудних мінералів. Основна маса - дрібнозерниста, приховано-кристалічна, іноді - мікролітова з порфіровими вкраплениками. Базальти виникають внаслідок кристалізації малов'язкої магми, що піднімається по розломах і жерлах вулканів на поверхню. Розробку базальтів проводять у Берестовецькому та Івано-Долинському спецкар'єрах. Тут знаходяться геологічні феномени - базальтові стовпи заввишки близько 25 м, у тріщинах трапляється гірський кришталь, малахіт, лазурит, яшма. Висока міцність, низька температура плавлення, стійкість до кислот і лугів зумовили широке використання базальту в народному господарстві. Базальт є сировиною для кам'яного литва і базальтового волокна; його також використовують для отримання щебеню, дорожнього і облицьовувального каменю. У районі знаходяться Суський ботанічний заказник всеукраїнського значення, 3 заказники місцевого значення, 2 пам'ятки природи, 21 заповідне урочище. Костопільський район на півночі межує із Сарненським районом, на сході - з Березнівським, на південному сході - із Гощанським, на півдні - із Рівненським районами, на заході - з Волинською областю. Перші поселення на цій території з'явилися у період неоліту (7-4 тис. років тому). Це були племена культури лінійно-стрічкової кераміки, які займалися землеробством і скотарством. У II-VI ст. н. е. тут проживали племена черняхівської культури. Вони займалися рільництвом, городництвом і скотарством. У період Київської Русі Костопільщина була вотчиною Ярославичів. Відомостей про виникнення найдавніших міст на цій землі збереглося мало. Зокрема, в Іпатіївському літопису під 1150 р. згадується Мичеськ (нині с. Великий Мидськ Костопільського району). Після значних руйнувань, яких зазнав край у період монголо-татарської навали, багато міст взагалі перестало існувати, деякі поступово відродилися, а частина перетворилася на звичайні села, що існують і донині. У литовсько-польський період (XIV-XVI ст.) на Костопільщині зосереджувалися володіння князівських і магнатських родин Острозьких, Заславських, Сангушків. У письмових джерелах 1577 р. вперше згадуються такі населені пункти, як Деражне, Дюксин, Звіздівка (Звиздне, Здвизже), Злазне, Золотолин, Малий Стидин (Стидень), Підлужне, Пісків, Постійне, Яполоть, а за 1629 р. - Іваничі (Янкевичі), Маща, Мирне (Печалівка). У "Подимних .реєстрах 1648-1658 pp." - перша згадка про села Великі та Малі Остальці, на місці яких виникло місто Костопіль. Населення Малого Стидня, Постійного, Яполоті, Великих і Малих Остальців брало активну участь у національно-визвольній війні українського народу проти польських поневолювачів під проводом Богдана Хмельницького. 14 листопада 1783 р. польський король Станіслав-Август Понятовський видав локаційний привілей, що давав дозвіл кухмістру Леонарду Ворцелю (шляхтичу, який володів більш як 80 населеними пунктами і проживав у Степані) заснувати на місці невеличкого села Остальці місто, яке назвали Костпіль, а згодом - Костопіль. Існують легенди, чому місто назвали саме Костопіль. У перекладі з польської "камінь" - "костка". В Остальцях і на навколишніх полях часто можна було натрапити на каміння. Звідси і назва "кам'яне поле". Інша легенда оповідає, що у графа Леонарда Ворцеля була дочка Констанца і її іменем Ворцель назвав місто. Це був невеликий населений пункт (зокрема, у 1798 р. тут налічувалося лише 30 дворів). Усього у Костопільському маєтку проживало 248 осіб, зокрема 36 міщан, 4 шляхтичі, 172 кріпаки, 36 вільних поселенців. Економічний розвиток містечка підпорядковувався інтересам власника. Усім маєтком (разом з містечком) управляв староста, якого призначав феодал. Костопільські міщани займалися деревообробленням, бондарством, ткацтвом, чинбарством. Після третього поділу Польщі (1795 р.) Костопіль спочатку належав до Ровенського округу Ізяслівського намісництва, а з 1797 р. - до Ровенського повіту Волинської губернії. У 1851 р. поміщик заснував винокурний завод, на якому працювали кріпаки. Містечко розвивалося дуже слабкими темпами. У 1870 р. налічувався 61 двір. Костопіль належав до Підлужненської волості. Із 80-х років XIX ст. розвиток Костополя прискорюється. Цьому сприяло прокладення у 1883 р. Поліської залізниці. У 1885 р. збудовано залізничну станцію. Того самого року містечко стало центром новоствореної Костопільської волості. Наприкінці XIX ст. у місті вже налічувалося 1706 осіб. На початку XX ст. Костопіль був невеликим містечком з вузькими вуличками, лише подекуди оздобленими дерев'яними тротуарами. Тут функціонували 2 фанерні та меблева фабрики, ґуральня, 3 лісопильних тартаки, невеличка сірникова фабрика, чавуноливарний завод, майстерні з виробництва лемеші та паркету. Це були дрібні підприємства, на яких працювали по 6-18 робітників. У 1911 р. став до ладу склозавод - найбільше підприємство, що налічувало 100 робітників. Щомісяця проводились ярмарки. З 1898 р. діє церковнопарафіяльна школа, а з 1902 р. - двокласне народне училище, де спочатку працювало 2 вчителі. На всю волость було 2 лікарі, акушерка та фельдшер. З 1903 р. у Костополі при залізничній станції функціонувало поштово-телеграфне відділення; були розвинені такі види ремесла, як лимарство, бондарство, ткацтво, ковальство, шевство, кравецтво; діяли 2 водяні млини, крупорушка, олійня, пекарня. Під час Першої світової війни місто опинилося у прифронтовій смузі, що наклало неабиякий відбиток на життя його жителів. Мобілізація до армії та обмеженість ринку призвели до значного скорочення виробництва - були закриті скляний і ливарно-механічний заводи. У 1916 р. у с. Бичаль Костопільського району Олександр Брусилов проводив нараду зі своїм штабом перед початком Рівне-Луцької операції (відомий "Брусиловський прорив"). У період Української народно-демократичної революції (1917-1920 pp.) на Костопільщині точилася гостра боротьба за владу між загонами армії УНР і більшовиками. Костопільчани відчули керівництво Центральної Ради, Директорії, ревкому. 24 лютого 1919 р. війська Північної групи армії УНР (головнокомандувач - генерал-хорунжий О. П. Греків) внаслідок Костопільсько-Сарненської операції звільнили місто від більшовиків. У бою за визволення Костополя смертю героїв полягли козаки Армії УНР, яких з великими почестями було поховано біля стін Свято-Олександро-Невського храму в Костополі. У вересні 1920 р. західноукраїнські землі відійшли до складу Польщі. В м. Костополі тоді налічувалося 417 будинків, проживало 2990 осіб. У 1922 p., під час організації Другого Зимового походу військ УНР проти більшовиків, у с. Малий Стидин перебував штаб армії Юрія Тютюнника. У 1925 р. створено Костопільський повіт. У місті та на його околицях діяли напівкустарні склозавод, фанерна, меблева, шкіряна фабрики, два приватних та один державний тартаки, один паровий і два водяних млини, три смолярні, олійниця, лимішня майстерня, 220 дрібних торговельних підприємств, одна електростанція, що обслуговувала підприємства, та дві бойні. У місті не було лікарні. При повітовому сеймику функціонувала амбулаторія з одним лікарем. Практикували в Костополі три приватних лікарі, два стоматологи, чотири фельдшери, три акушерки. У місті було чотири культових установи: церква, костел, кірха, синагога. У двох загальноосвітніх семирічних і початковій школах навчалися 800 учнів. Викладання проводилося польською мовою. При повітовому сеймику діяла спеціальна дворічна реміснича школа, в якій навчалися 40 дітей. У Костопільському повіті 40 % населення було неграмотним. У 1927 р. створені товариства "Просвіта", "Союз українок". З 1933 р. на Костопільщині формується мережа Організації українських націоналістів (ОУН); у 1934 р. її чисельність становила 60 осіб. Із 1928 р. розпочався промисловий видобуток базальту в Івановій Долині та в с. Берестовець. У вересні 1939 р. війська Червоної Армії зайняли Західну Україну. Почалися репресії, безпідставні арешти, депортації до Сибіру. 4 грудня 1939 р. було утворено Костопільський район. У тому самому році почала видаватися районна газета "Більшовицький шлях", було створено районну та міську бібліотеки, відкрито кінотеатр. 1 липня 1941 р. Костопіль окупували німецькі війська. З району було мобілізовано 5955 осіб, полягло в боях -1549, вивезено до Німеччини - 1222, розстріляно - 17910, нагороджено за участь у війні - 1062 осіб. Майже всі підприємства району були повністю або частково зруйновані, краще обладнання вивезено до Німеччини. Костопільщина - центр повстанського руху. В 1941 р. утворено УПА "Поліська січ" на державницькій платформі УНР під орудою Тараса Бульби-Боровця, загони якого також діяли на півночі Костопільщини. В 1942 р. було сформовано перший відділ УПА під керівництвом ОУН (командир - Сергій Качинський (псевдонім - Остап); у жовтні того самого року - перше командування УПА: командир Дмитро Клячківський (Клим Савур); шеф штабу полковник УНР Леонід Ступницький (Гончаренко); начальник оперативного відділу - полковник УНР М. Омелюсік. Місцем штабу було обрано урочище Гутвин, що розкинулося між селами Малий Стидин, Золотолин, Тростянець. На терені району діяла УПА-Північ Дмитра Клячківського (Клима Савура). Сьогодні на місці постою штабу споруджено пам'ятник воїнам УПА. У ніч з 13 на 14 січня 1944 р. бійці 121-ї Гомельської гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Л. Д. Червонія та партизанське з'єднання С. Ф. Малікова звільнили Костопільщину від німецьких загарбників. У боях за визволення міста старшому лейтенанту В. Т. Сидорову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). У визволенні району брали участь Тувинські добровольці. Сьогодні Костопіль є одним із значних культурно-освітніх центрів Рівненщини. Тут функціонують: Костопільський будівельно-технологічний технікум Національного університету водного господарства та природокористування, філія Рівненського базового медичного коледжу, обласний ліцей-інтернат спортивного профілю, 38 загальноосвітніх навчальних закладів, Велико-Мидський лісотехнічний школа-ліцей, Костопільська гуманітарна гімназія, дитяча юнацька спортивна школа, стадіон "Колос", центр інтелектуального розвитку "Сузір'я", будинок школярів та юнацтва, центр технічної творчості та комп'ютерних технологій, районний краєзнавчий музей, спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат Рівненської обласної ради, 53 лікувально-профілактичних заклади, 48 будинків культури та клубів, районний будинок культури, центр культури та дозвілля, дитяча школа мистецтв, краєзнавчий музей, 32 бібліотеки, Деражненська дитяча музична школа, 19 колективів аматорської творчості носять почесні звання "зразковий" і "народний". Промисловість району представляють 14 підприємств. Серед них - ВАТ "Костопільський завод продтоварів", на якому функціонують чотири цехи: плодоконсервний, кондитерський, зефірний та хлібобулочний, де виготовляють понад 200 найменувань продукції (середньомісячний обсяг продукції становить 5 млн 640 тис. грн.); ЗАТ "Костопільський завод скловиробів", на якому випускають скляні пляшки для напоїв і парфумів (місячний обсяг виробництва продукції - понад 10 млн грн.); ТзОВ "Свиспан-Лімітед", основними видами продукції якого є такі: деревостружкові плити, плити деревостружкові ламіновані, фанера клеєна, смоли карбомідні (середньомісячний обсяг виробництва продукції - 40 млн грн.); ВАТ "Івано-Долинський спецкар'єр" і ВАТ "Берестовецький спецкар'єр", які здійснюють видобування щебеню, каменю бутового, сировину базальтову, крихту базальтову, висівки, блоки базальтові, а також виготовляють облицювальні вироби з природного каменю, формак, а вироби з костопільських порід каменю - базальту дістали високу оцінку експертів. Успішному розвитку економічного сектору регіону сприяє Костопільська митниця. Через район проходять залізничні та шосейні дороги на Львів, Трускавець, Київ, Санкт-Петербург, країни Прибалтики, Польщу. Одним із пріоритетів туристичної галузі є зелений туризм (пішохідний, велосипедний), який дає змогу не лише відпочити, а й ознайомитися з природними багатствами Костопільського краю (села Базальтове та Берестовець), взяти участь у спортивних змаганнях, здійснити походи до лісу по гриби, ягоди, порибалити. Можливі прогулянки верхи на конях у мисливському господарстві села Суськ та екскурсія біля вольєрів, де водяться дикі кабани. У лісових масивах Костопільщини знаходяться 19 об'єктів природозаповідного фонду, з яких найважливішими є "Базальтівська дача", "Базальтівська діброва", "Дубові насадження", "Соснові насадження", "Вікові ялинові насадження", "Еталонні насадження", що загалом займають 807,3 га. Для риболовлі слугують Мар'янівське озеро, річки Горинь, Замчисько, ставки сіл Пісків, Деражне, Соломка, Мирне, Мала Любаша, Золотолин, Великий Стидин, Великий Мидськ, Малий Мидськ, Постійне, Ганнівка. У районі розроблені такі туристичні маршрути: Маршрут "Ніл Хасевич - художник-борець" знайомить з батьківщиною художника-графіка, члена ОУН-УПА Ніла Антоновича Хасевича, уродженця села Дюксин. На місці, де стояла хата Хасевичів, збереглася посаджена ним ялина. Школа, в якій працював великий художник, на жаль, не збереглася. Про Ніла Хасевича нагадують у Дюксині місця, де він любив малювати і відпочивати, церква, в якій він співав, сільська школа, на подвір'ї якої споруджено пам'ятник Нілу Хасевичу, та музейна кімната в приміщенні школи. У Суську два важливих об'єкти для перегляду - ботанічний заказник всеукраїнського значення та сільський іподром. Туристичний маршрут "Природні багатства Костопільщини" проходить через села Берестовець і Базальтове, де знаходяться базальтові кар'єри і можна побачити геологічний феномен - базальтові стовпи заввишки кілька десятків метрів. Під час екскурсії можна ознайомитися з процесами видобутку й обробки чудо-каменю. Туристичний (автомобільний, велосипедний) маршрут "Шляхами Української Повстанської армії” знайомить з Костопільщиною - центром повстанського руху під час Другої світової війни та повоєнних років. В урочищі Гутвин (поблизу с. Малий Стидин) у жовтні 1942 р. було утворено штаб Української Повстанської Армії (командир УПА-Північ - Дмитро Клячківський (псевдонім - Клим Савур). На місці перебування штабу УПА у 2002 р. споруджено пам'ятник воїнам-повстанцям в с. М. Стидин. Пам'ятні знаки учасникам національно-визвольних змагань встановлено: · с. Берестовець: за річкою Борковою - пам'ятник воїнам УПА, в центрі села - стела "Борцям за волю України", у лісі - три могили воїнам УПА; · с. Базальтове - урочище "Вирейки": поховання вояків УПА, які загинули 21-22 квітня 1943 p.; · с. Бичаль: на кладовищі - братська могила вояків УПА під проводом поручника Василя Івахіва - "Сонара", поручника Юліана Ковальського та хорунжого Семена Сп'ятецького; · с. Головин: на цвинтарі похований сотенний УПА "Вихор" Роман Карлович Кернтопф-Завірюха; · с. Звіздівка: пам'ятник воїнам УПА; · с. Злазне (сільське кладовище): пам'ятник на місці поховання вояків УПА; · с. Корчин: на околиці села в лісі - могила безіменних вояків УПА; · с. Постійне: в лісі - братська могила воїнів УПА; · с. Трубиці (сільське кладовище): могила сотенного "Лиса" (Юрченка Лисогора), командира сотні спеціального призначення; · с. Дюксин: обеліск Нілу Антоновичу Хасевичу - члену ОУН-УПА, відомому в світі художнику-графіку; · м. Костопіль: пам'ятник січовим стрільцям-воїнам армії Української Народної Республіки на території Свято-Олександра Невського храму. Туристичний маршрут "Жертви фашизму" (автомобільний, велосипедний, пішохідний), метою якого є збереження народної пам'яті про історичні події Другої світової війни, про що свідчать: · пам'ятний знак на місці масового розстрілу єврейського населення (за стадіоном "Колос"); · місце, де під час Другої Світової війни було єврейське гетто (район універмагу); · хрест на місці страти мирних костопільчан фашистами (біля маркету "Рікос"); · меморіальна дошка на місці страти мирних громадян фашистами (початок вул. Степанської); · місце масового розстрілу населення (300 м від Рівненського шосе біля с. Лісопіль), де було знищено близько 4 000 осіб; · місце розстрілу єврейського населення (у лісі, біля с. Корчів'я): · пам'ятний знак на місці розстрілу радянських військовополонених (околиця с. Базальтове), де розстріляно 2 000 осіб. Туристичний маршрут "Дорога до храму" знайомить із шедеврами архітектурної думки - церквами. На території району знаходяться православні церкви - пам'ятки архітектури - Миколаївська церква (с.Тростянець), побудована в 1752 p., дерев'яна тризрубна одноверха споруда з трьома рівновисокими зрубами; Покровська церква (с. Пісків), побудована в 1753 p., дерев'яна тризрубна споруда, типова для цього регіону; Михайлівська церква (с. Збуж), час її будівництва - початок XVIII ст.; Покровська церква і дзвіниця (с. Великий Стидин), побудовані в 1768 p., ансамбль є яскравим прикладом волинської школи дерев'яної народної архітектури; Преображенська церква (с. Жалин), побудована в 1776 p., належить до оригінальних пам'яток дерев'яної архітектури області; архітектурний ансамбль (с. Космачів) складається із будівель: церква Св. Різдва Богородиці та дзвіниця, зведені одночасно наприкінці XVIII ст., особливістю будівлі є витягнутий у поздовжньому напрямку західний об'єм, що складається з двох однакових заввишки і завширшки зрубів - бабинця та вхідного тамбуру. Подібне рішення є рідкісним у монументальному будівництві українського Полісся і свідчить про творче ставлення місцевих майстрів до традиційних композиційних схем і прийомів; Здвиженська церква в (с. Деражне), побудована в 1824 p., кам'яна, єдиний ансамбль з церквою складає мурована дзвіниця, збудована одночасно із церквою, композиція нагадує окремі зразки костельного будівництва на Рівненщині; Дмитрівська церква (с. Золотолин), побудована в 1877 р. на зразок класицизму у монументальному дерев'яному будівництві Волині; храм Святого Олександра Невського, побудований у 1893 p., періоду розвитку волинської монументальної архітектури, пов'язаний з упровадженням так званого єпархіального стилю; Покровська церква (с. Мала Любаша), побудована в 1895 р., в архітектурі споруди вирізняється низка традиційних ознак волинського монументального дерев'яного будівництва; Свято-Миколаївська церква (с. Мирне), побудована на початку XX ст. за традиційною для монументальних споруд цього часу хрещатою схемою із дзвіницею в західній частині; Троїцька церква (с Великий Мидськ), побудована в 1904 р., в композиції дерев'яної споруди втілилися найхарактерніші ознаки поширеного тоді на території краю "єпархіального" стилю; Миколаївська церква (с. Ставок), зведена у 1928 р. на місці старовинного Миколаївського храму 1743 p., який згорів у 1923р. Костопільська земля славиться багатьма відомими іменами. Жителі району пишаються уродженцем с. Дюксин Нілом Антоновичем Хасевичем - членом ОУН-УПА, відомим у світі художником-графіком, чиї картини не раз експонувалися у багатьох містах Європи; уродженцем с. Підлужне Юрієм Жилком - поетом, розстріляним Полтавським НКВС у 1938 р. Із Костополем пов'язані життєві шляхи відомих просвітян Петра і Ганни Рощинських, письменниці Соханської-Кохановської, поета Леоніда Мосендза, художниці Валентини Михальської. Шанують на Костопільщині сучасників: ученого-ботаніка Віктора Мельника, співачку Лідію Кондрашевську, диктора Національного телевізійного каналу УТ-І Світлану Ганську; художника-дизайнера Петра Ткачука; художників Дмитра Харчука, Федора Рижкова, Валерія Глущика; письменників Святослава Праска, Олександра Намозова, Володимира Шабаровського, Ярослава Войцешка, братів Андрія та Кирила Левчуків; поетів Петра Велесика, Анатолія Карп'юка, Леоніда Грицюка, Ростислава Ягнича; поетес Зою Дідич, Лесю Карп'юк, Зінаїду Ковальчук, Жанну Козак, Ніну Фесюк, Ганну Надєждіну; композиторів Михайла Таргонія, Віктора Зданюка; краєзнавця Анатолія Вакулку; організатора Народного Руху України на Костопільщині Богдана Дідича. Із гордістю костопільчани вивчають життєвий і творчий шлях свого земляка, письменника, науковця, першого журналіста незалежної України, редактора газети "Українські вісті" в Детройті (США) Сергія Козака. Жителі району віддають належну шану Почесному громадянину м. Костополя, завідуючому хірургічним відділенням центральної районної лікарні Петру Козі; заслуженому учителю України Світлані Костровій; відмінникам народної освіти України Валентині Шевченко та Арсену Лабі; чемпіону Західної України із шахів Олександру Козаку; майстрам декоративно-прикладного мистецтва Олексію Литвину та Віктору Дворецькому; майстрам спорту Ігорю Гожому, Олександру Корнюші, Олександру Ковальчуку, Максиму Чепурку, Івану Ладоненку, Петру Кравцю, Дмитру Дітлашку. У Костопільському районі на державному обліку знаходяться 80 пам'яток культурної історичної спадщини. Найвизначніші пам'ятники археології: 1. Великомидське городище ( с. В. Мидськ). 2. Великостидинський курганний могильник (с. В. Стидин). 3. Збузький курганний могильник (с. Збуж). 4. Збузький ґрунтовий могильник (с. Збуж). 5. Золотолинське поселення (с. Золотолин). 6. Злазненське поселення і городище (с. Злазне). Пам'ятники архітектури: 1. Дерев'яна церква 1768 р. (с. Великий Стидин). 2. Покровська дерев'яна церква, дзвіниця 1753 р. (с. Пісків). 3. Михайлівська дерев'яна церква 1752 р. (с.Тростянець).

Костопільський район // Рівненщина туристична: Путівник. – К., 2007. – С.: 178-198.

Карта Костопільського району
Помещения в аренду. Выгодная аренда офиса Фили, 3 минуты от метро.
 
 

Я РЕПОРТЕР

Шановні відвідувачі! У вас є можливість поділитися своїми новинами. Надсилайте їх на пошту rovno8@gmail.com або через форму контактів.

Ми виберемо найцікавіші і опублікуємо. Вас почують сотні людей, що заходять на сайт. А якщо ви прикладете фотографії, то і побачать.

Новини України

Kаталог