Рівненський район знаходиться у південній частині Рівненської області. Центр - місто обласного підпорядкування Рівне. Район межує на півночі - з Костопільським, на сході - з Гощанським, на півдні - із Здолбунівським, на південному заході - з Дубенським, на заході - з Млинівським районами, на південному заході - з Волинською областю. Більша частина Рівненського району лежить у межах Волинської височини (Рівненське плато - підвищена лесова рівнина, розчленована ярами та балками), крайня північна в межах Поліської низовини. Район знаходиться у Західноукраїнській лісостеповій фізико-географічній провінції (більша частина) та Волинському Поліссі. Клімат помірно-континентальний. Рівненський район утворений у 1940 р. Численні археологічні знахідки свідчать про те, що на теренах краю люди проживали ще з доби пізнього палеоліту (приблизно 40 тисяч років тому). Серед найбільш ранніх - поселення первісних мисливців. Наприкінці VI - на початку VII ст. край заселяли племена дулібів. Пізніше землі перебували у володіннях спершу Володимирського, Київського, а потім - у складі Ґалицько-Волинського князівства. Найвідомішими із тих часів є княжа Пересопниця, де у 1556-1561 pp. у тамтешньому монастирі було перекладено Євангеліє: зі старослов'янської на тогочасну українську мову. Після Ґалицько-Волинського князівства теперішня територія району перебувала у володінні Великого князівства Литовського. Після Люблінської унії 1569 р., акту об'єднання Литовського князівства зі шляхетською Польщею, населені пункти краю увійшли до Луцького повіту. Майже всі поселення належали магнатам. У XVII ст. було створено Клеванську волость як нижню ланку регіонального управління Луцького повіту Волинського воєводства. У середині XVII ст. - терени краю охоплені визвольною війною під проводом Богдана Хмельницького. Пізніше територія нинішнього району належала Польщі, потім - до Волинської губернії Російської імперії, а за Ризьким договором 1921 р. - знову до складу Польщі. Після приєднання Західної України до тодішньої УРСР 4 грудня 1939 р. було створено Рівненську область, а пізніше, у січні 1940 p., замість повітів і волостей на території області було 30 адміністративних районів, у тому числі і Рівненський. У Рівненського району багате історичне минуле. Згадати хоча б столицю удільного князівства село Пересопницю або містечко Клевань із родовим замком князів Чарторийських. Цікава історія села Городок, де у маєтку барона Штейнгеля містився унікальний на той час етнографічний музей. Клеванський замок Селище Клевань знаходиться за 28 км від обласного центру. Перші згадки про селище датовані XII ст. і на той час мало назву Коливань. У писемних документах воно трапляється також у 1458 р. як власність князя М.Чарто-рийського. У XV ст. на одному із високих пагорбів річки Стубли Ф. Чарторийський збудував укріплений замок, який залишився до нашого часу (після кількох перебудов). Наприкінці XV ст. замок було оновлено й оточено глибоким ровом, який наповнювався водами Стубли і могутніми кам'яними стінами. Тоді ж по кутах утвореного трикутного майданчика було зведено дві кам'яні вежі, п'ятикутні у плані. Обидві вежі збереглися відносно непогано, особливо східна, їх стіни в окремих місцях досягали вражаючої товщини - близько 3,8 м. Третя вежа, яка не збереглася, була дерев'яною. Головну оборонну функцію мав західний кам'яний бастіон із влаштованим зсередини виступом для стрільби. Східна вежа була меншою заввишки і призначалась для зберігання пороху і рушниць. Дві кам'яні і дерев'яна вежі забезпечували замкові надійну оборону з усіх боків. Через глибокий рів, який зі сходу відокремлював замок від материка, був перекинутий чотирьох-прольотний арковий міст на могутніх опорах. Міст прикрашали фрески, рештки яких зберігалися ще на початку XX ст. З другого боку замку височіє костел Благовіщення 1610 р. У центрі селища, поблизу древнього городища, збереглася ще одна архітектурна пам'ятка - церква Різдва Христового (1777 p.), поряд з нею - дзвіниця (1844р.). Свято-Миколаївська церква та Свято-Миколаївський жіночий монастир знаходяться у селі Городок. Перша писемна згадка про Городок датується 1463 р. Городок належав князям Збаразьким, і тут було збудовано фортечну оселю князів. Власником церкви на території Городка у ті роки був Великий литовський князь Свидригайло. Пізніше, у 1516 p., княгиня Анастасія Гольшанська подарувала поселення Городок Києво-Печерській лаврі. А Марія Несвіцька збудувала тут величний замок. Історія Городка пов'язана з життям та діяльністю барона Рудольфа Штейнгеля, який у 1878 р. придбав Городоцький маєток. Він одружився з українкою. Його син - Федір Штейнгель - відомий у свій час меценат і організатор культурного і наукового життя на Волині. За участю барона Ф. Штейнгеля та археолога й етнографа М. Ф. Біляшівського у Городку відкрито перший краєзнавчий музей на Волині, завдяки якому Городок на початку минулого століття був справжнім науковим центром з вивчення Волині. На території села Городок знаходиться діючий Свято-Миколаївський жіночий монастир при Свято-Миколаївській церкві побудований у XVIII ст. Територія монастиря омивається з усіх боків водою і є дуже мальовничою. У Городку виявлені залишки одного з найдавніших поселень на Рівненщині, якому майже 40 тис. років. Пересопниця За 25 км від міста Рівне поблизу р. Стубла розташоване село Пересопниця. У XII ст. воно було значним давньоруським містом, центром удільного князівства. В Іпатієвському літописі Пересопниця згадується у зв'язку з боротьбою за Київський престол між київським князем Ізяславом Мстиславовичем і Юрієм Долгоруким. Перше повідомлення датується 1149 р. Наприкінці XII ст. в Пересопниці було засновано православний монастир, де в 1556-1561 pp. створено унікальну книгу - рукописне Пересопницьке Євангеліє, перший переклад Святого Письма давньоукраїнською мовою. Нині вона зберігається в Бібліотеці НАН України ім. Вернадського в Києві. За традицією, на Пересопницькому Євангелії присягають на вірність державі Президенти України. У селі Пересопниця в 1989 р. встановлено пам'ятний знак на честь Першокниги, щороку 22 травня - в день перепоховання Тараса Шевченка в Україні - проводиться обласне свято української мови, культури й духовності. Ознайомившись з історичними пам'ятками району, кожному, хто завітає в цей край, захочеться залишитися тут найдовше, щоб відпочити серед чудової природи. Для цього можна скористатися послугами санаторію "Червона Калина", що знаходиться в оточенні розкішного соснового бору на березі мальовничого озера, за 40 км від обласного центру м. Рівне. Санаторій відомий своїми джерелами мінеральних вод, які за насиченістю солями подібні до вод Карлових Вар і Миргорода. Оздоровчий комплекс розрахований на 250 осіб. Тут є діагностичний центр, бальнеологічне відділення з басейном, бібліотека, більярдна та весь комплекс сервісу. Санаторій має підстави пишатися здобутками в лікуванні та діагностиці серцево-судинних, нервових захворювань, розладів органів травлення та дихання. Тут лікують йодобромною та хлоридно-натрієвою водою. Застосовується електро-світлолікування, що значно зміцнює імунну систему.
Б.: Рівненський район // Рівненщина туристична: Путівник. - К., 2007. – С.: 24-29.
Процесу востанавления саморегуляции организма способствуют апликаторы Щит-Мобил, так как защита от излучений очень важна для организма человека.
